Наталія Шевченко - Тану від розлуки

Так порожньо, мені так дискомфортно,
Безрадісно, нестерпно і самотньо..
Бо ти пішов… бо ти не міг інакше…
Мені лишив недовге щастя наше…
Земля свята у бій тебе позвала
І самота всю душу розірвала
Вже котру ніч безжальні сни тривожні…
І дотик твій в диханні вітру кожнім…

Тану, тану, тану
Від болю й любові…
Знаю, знаю, знаю,
Що буду з тобою…
Вірю, вірю, вірю,
Що день той настане,
Й нас в палких обіймах
Світанок застане…

І всесвіт став таким нестерпно сірим…
О Боже дай мені терпіння й віри
Я пригорнусь до рідного шеврону
І посміхнусь до тебе з телефону.